Ознайомтесь із п’ятьма школами типу І

Хоча теоретичні й практичні принципи навчальної діяльності більшості шкіл світу ґрунтуються на Мотивації 2.0, ціла низка прогресивних освітян уже давно зрозуміла, що молодь ущерть наповнена третім драйвом. Нижче наведено огляд п’яти американських шкіл типу І, чиї історії надихають, а методи роботи варті того, аби їх застосовувати в інших школах.

• «Біґ Пікчер Лернінг». Із 1996 року, а саме з моменту відкриття провідної державної загальноосвітньої школи – Міського регіонального центру кар’єри й технологій у місті Провіденс, штат Род-Айленд, організація «Біґ Пікчер Лернінг» почала створювати освітні заклади, які радше культивували завзяття, аніж вимагали покірності. Заснована двома ветеранами освітніх інновацій, Денісом Літкі та Еліотом Вешером, на сьогодні «Біґ Пікчер» є некомерційною організацією, яка володіє мережею з понад шістдесяти шкіл по всій країні, де учнів поставлено на чолі навчального процесу.

Діти з «Біґ Пікчер» отримують лише необхідний мінімум знань та навичок. Але вони використовують його й отримують нові знання та навички шляхом виконання справжніх громадських робіт. І все це під керівництвом досвідчених дорослих викладачів. І замість показників Мотивації 2.0, які легко обдурити, дітей із «Біґ Пікчер» оцінюють так, як і дорослих – за результативністю праці, виконанням індивідуальних проектів, рівнем докладених зусиль, поведінкою та ставленням до роботи. Більшість учнів у Міському регіональному центрі кар’єри й технологій та інших школах «Біґ Пікчер» – це діти з малозабезпечених родин, що перебувають у так званій «зоні ризику», та діти з національних меншин, до яких традиційні школи поставились із нерозумінням. І завдяки цьому інноваційному підходу типу І більш ніж 95 % учнів закінчують цю школу та вступають у коледжі. Якщо хочете дізнатися більше, завітайте на сайт http://www.bigpicture.org/. (До речі, починаючи з 2007 року я на добровільних засадах є членом ради директорів «Біґ Пікчер».)

• Школа «Седбері Воллі». Подивіться на цю незалежну школу у Фремінгемі, штат Массачусетс, аби побачити, що відбувається, коли діти мають справжню автономію. Робота школи базується на теорії, що всі люди від природи є допитливими і найкращим видом навчання є ініціатива учнів та досягання поставленої ними ж мети. Школа «Седбері Воллі» забезпечує своїх учнів самоконтролем над завданнями, часом та навчальними технологіями. Вчителі й інші працівники школи потрібні їм тільки для того, аби організовувати навчальний процес. Це школа, у якій завзяття є правилом, а покірність – вибором. Для детальнішої інформації завітайте за посиланням: http://www.sudval.org/.

• Школа «Тинкеринг». Ця школа більше схожа на лабораторію. Літня програма, створена комп’ютерним ученим Гевером Туллі, дозволяє дітям віком від семи до сімнадцяти років бавитися з різними цікавинками та створювати «круті» речі. В офісі організації в місті Монтара, що в Каліфорнії, тинкери[182] Туллі сконструювали канатну дорогу, мотоцикли, роботів, що чистять зуби, американські гірки та понтонні мости з пластикових пакетів, здатні витримати вагу людини. Більшість із нас не може дозволити собі відіслати своїх дітей у Каліфорнію на тиждень тинкерингу, але всі ми можемо вивчити «П’ять небезпечних речей, які варто дозволити спробувати вашим дітям». Тож знайдіть дев’ять хвилин, щоб послухати виступ Туллі 2007 року на програмі «TED Talk». Потім дайте своїй дитині складаний ніж, деякі інструменти та коробку сірників – і дайте їй дорогу. Хочете дізнатись більше – http://www.tinkeringschool.com/ (Включає посилання на виступ Туллі.)

• Муніципальна школа «П’юджет-Саунд». Як і «Седбері» та «Біґ Пікчер», ця маленька незалежна школа у Сіетлі, штат Вашингтон, дає своїм учням радикальну автономію, перевертаючи з ніг на голову традиційний принцип більшості шкіл – «всім підійде один розмір». Кожен учень має радника, який виконує роль такого собі персонального тренера та допомагає встановити власні навчальні цілі. «Школа» складається з міксу класних і самотужки створених, незалежних навчальних проектів, пов’язаних із громадською діяльністю за задумом самих учнів. Оскільки ці юнаки та дівчата часто перебувають поза межами навчальних корпусів, у них є чітке розуміння того, що процес їхнього навчання має реальну мету. І замість того, щоб ганятися за оцінками, вони забезпечені багатим, неформальним спілкуванням зі своїми радниками, вчителями та однолітками. Якщо вас цікавить більше, відвідайте сайт www.pscs.org.

• Школи Монтесоррі. Доктор Марія Монтесоррі розробила власний навчальний метод на початку 1900-х після дослідження природної допитливості дітей та їхнього вродженого бажання навчатись.

Її розуміння третього драйву на ранньому етапі його розвитку дало початок цілій мережі шкіл, здебільшого для дошкільнят та початкових класів, яка поширилась по всьому світу. Сьогодні ціла маса ключових постулатів навчання, розроблених Марією Монтесоррі, співзвучна з принципами Мотивації 3.0. Ось деякі з них: діти охоче долучаються до самоспрямувального навчання й незалежних досліджень; учителі повинні поводитись як спостерігачі та координатори цього навчання, а не як лектори та командири; що діти від природи схильні до того, аби автоматично входити у вікові періоди загостреної зосередженості, концентрації та потоку, і дорослим слід докласти всіх зусиль, аби не втручатися в них. Хоча рівні середніх та старших класів школи Монтесоррі бувають доволі рідко, проте педагоги та батьки можуть багато чого взяти для себе від цієї успішної методики. Вивчаючи методику Монтесоррі, розгляньте ще два підходи до навчання, які теж пропагують тип І: філософія Реджіо Емілія для навчання маленьких дітей та школи Вальдорф. Для детальнішої інформації відвідайте сайти: www.montessori-ami.org, www.montessori.org, www.amshq.org, www.reggioalliance.org, www.whywaldorfworks.org.