Список літератури типу І: П’ятнадцять незамінних книг

Автономія, майстерність та мета є невід’ємними елементами людської природи, тож нікого не дивує той факт, що певна кількість авторів – від психологів до журналістів та письменників – відкрили ці три елементи й дослідили їх у нашому житті. Список книг, поданих в алфавітному порядку за прізвищем автора, звичайно, не охоплює всього обсягу інформації, але є гарним початком для кожного, хто цікавиться типом І.

Кінцеві й безкінечні ігри: дивимось на життя як на гру та можливість

Джеймс П. Карс

У своїй елегантній мініатюрній книжечці вчений-релігієзнавець Джеймс Карс описує два види ігор. «Кінцева гра» має переможця та логічне завершення; основною метою в ній є тріумф. «Безкінечна гра» не має ні переможця, ні кінця; метою гравця є не вилетіти з самої гри. Ігри, що не мають переможця, пояснює Карс, винагороджують значно більше, ніж ігри типу «виграй-програй», у які ми звикли грати в себе на роботі та в наших повсякденних відносинах.

Філософія типу І. «Кінцеві гравці грають усередині кордонів; безкінечні гравці грають із самими кордонами».

Талант переоцінюють: що насправді відділяє виконавців світового класу від решти

Джеофф Колвін

У чому різниця між тими, хто непогано справляється з тим, чим займається в житті, та справжніми майстрами? Дописувач журналу «Форчен» Джеофф Колвін здмухує пил із доказів і демонструє, що відповідь на це питання є трискладовою: практика, практика, практика. І це неабияка практика, наголошує він. Секрет полягає у «цілеспрямованому методі» – повторюваній, ментально важкій праці, що часто є неприємною, але, без сумніву, ефективною.

Філософія типу І. «Якби ви поставили собі за мету стати експертом у вашій сфері бізнесу, то одразу ж розпочали б робити все те, чого не робите зараз».

Потік: психологія оптимальних відчуттів

Михай Чиксентмихайі

Важко знайти кращий аргумент, аби старанніше працювати над тим, що ви любите, за ті аргументи, які викладені у фундаментальній праці Михая Чиксентмихайі про «оптимальні відчуття». Книга описує ті моменти пожвавлення, під час яких ми маємо чуття контролю, мети й куражу. У книзі розповідається, як люди спромоглися перетворити навіть найбільш прикрі завдання на приємні – виклики, що винагороджуються.

Філософія типу І. На противагу тому, в що ми зазвичай віримо… найкращі миті нашого життя – це не моменти пасивності, рецептивності й релаксації – хоча й вони бувають приємними, якщо ми важко попрацювали, аби їх здобути. Як правило, найкращі моменти виникають, коли людське тіло чи розум тягнуться до меж можливого в добровільному прагненні досягнути чогось складного та значного.

Аби пізнати більше ідей Чиксентмихайі, зазирніть до трьох інших його книг: «У пошуках потоку: психологія завзяття у щоденному житті»; «Креативність: потік та психологія відкриття та винаходження»; та класику «Поза нудьгою та тривогою: відчуваємо потік у роботі та грі».

Чому ми робимо те, що робимо: розуміючи самомотивацію

Едвард Деці у співавторстві з Річардом Фластом

1995 року Едвард Деці написав коротку книгу, у якій виклав власні цікаві теорії для широкого загалу читачів. У зрозумілому, доступному стилі він обговорює суспільні обмеження, що базуються на бажанні контролювати, пояснює походження своїх фундаментальних експериментів та показує, як сприяти розвитку автономії у численних царинах нашого життя.

Філософія типу І. Питання, над якими замислюється багато людей, а саме: «Як мені мотивувати людей вчитися, працювати, виконувати хатню роботу чи вживати свої ліки?» – неправильні. А неправильні вони тому, що вбачають мотивацію як щось таке, що робиться з людьми, а не як те, що люди роблять самі.

Спосіб мислення: нова психологія успіху

Керол Двек

Науковець зі Стенфордського університету Керол Двек формулює результати десятиріч своїх досліджень набором із кількох простих ідей. У людей, пише вона, може бути два способи мислення. Ті, хто має сталий спосіб мислення, вважають, що їхні таланти та здібності вигравірувані на камені. Ті, в кого «зростаючий спосіб мислення», гадають, що їхні таланти та здібності можна розвивати. Люди зі сталим способом мислення вбачають у кожному навчальному чи професійному ускладненні тест на свою придатність. Люди зі зростаючим способом мислення сприймають ті самі випробування як можливість удосконалюватись. Основна думка авторки: зростаючий – кращий.

Філософія типу І. У книзі Керол Двек та на її сайті www.mindsetonline.com авторка пропонує конкретні кроки для руху від сталого до зростаючого способу мислення:

• Усвідомте, що прислуховуватись до «голосу» сталого способу мислення може бути шкідливим для вашої стійкості.

• Сприймайте труднощі не як блокпост, але як можливість викластися на повну.

• Говоріть мовою зростання, наприклад: «Я не впевнений, чи можу зробити це зараз, але думаю, що докладу зусиль і з часом навчуся».

І тут ми дійшли до кінця

Джошуа Ферріс

Гучний дебютний роман – казка-застереження про деморалізуючий ефект робочого місця типу Х. У Чикаго в одній рекламній компанії люди проводять більше часу за поглинанням безплатних пончиків та «перегонами» на офісних кріслах, аніж за виконанням власне професійних обов’язків, одночасно побоюючись, що колись настане час «пройтись іспанським коридором», що на офісному жаргоні означає бути звільненим.

Філософія типу І. «Вони забрали відпустки та премії, які ми мали отримати. Зарплата у нас заморожена, її не підвищать, та ще й сказали, що людей нових більше не братимуть на роботу. А тих, хто вже був тут, виставили за двері, як опудала, що більше нікому не потрібні. У нас була єдина відрада – перспектива підвищення. Але нова посада – то таке: без надбавки та з якимись непевними повноваженнями. Така перспектива – дешевий, але хитрий, спеціально сфабрикований менеджерський інструмент, який використовується для того, аби ми не збунтувались. І ось раптом поширилися чутки, що когось із нас таки підвищили, і це була он та особа, що сьогодні на роботі не бралася й за холодну воду, та вона й обідати дозволяє собі трохи довше за всіх, посеред робочого дня любить ходити по магазинах. А коли повертається, то після обіду теж має купу вільного часу, мило спілкується із кимось по телефону та йде з робити ввечері разом із тими, хто виходить коли їм заманеться. А в той час ми тут гаруємо на роботі: продовжуємо відсилати ті кляті мейли та постійно говоримо між собою про несправедливість та невпевненість».

Висококласна робота: коли зустрічаються довершеність та етика

Говард ҐАрднер, Михай Чиксентмихайі та Вільям Деймон

Як можна виконувати «висококласну роботу» в епоху гарячих ринкових відносин та блискавично швидких технологій? Узявши до уваги три ключові концепції: місію вашої професії, її стандарти якості або «найкращі методи» та власну ідентичність. Хоча ця книга здебільшого базується на прикладах зі сфер генетики та журналістики, її ідеї можна застосувати в цілій низці професій, що потерпають від швидких темпів. Автори також намагаються ідентифікувати індивідів та інститути, що є втіленнями висококласної роботи, на своєму сайті: www.goodwork.org.

Філософія типу І. «Що б ви робили, якби прокинулися зранку й жахнулись від потреби йти на роботу, бо щоденна рутина перестала відповідати вашим стандартам?»

• Започатковуйте групи або форуми з іншими людьми з вашої галузі чи поза нею, аби сягнути за межі звичної зони вашого впливу.

• Працюйте з наявними організаціями, аби заново переконатись у цінності вашої професії або розвинути нові професійні напрямки.

• Відстоюйте свою думку. Звичайно, це може бути ризиковано, але звільнятися з роботи через етичні погляди не обов’язково означає, що треба покинути свої професійні цілі.

Останці: історія успіху

Малкольм ҐЛедвел

За допомогою серії захопливих та цікаво розказаних історій Ґледвел поступово розбиває, ніби молотком, ідею «людини, що зробила себе сама». Успіх є поняттям більш складним, наголошує він. Ті, хто досяг висот, – від молодих канадських гравців у хокей до Білла Ґейтса та «Бітлз» – часто є продуктами прихованих переваг культури, часової політики, демографії та удачі, яка допомогла їм стати майстрами своєї справи. Читання цієї книги приведе вас до того, що ви переоціните стежку свого життя. Більш того, вона змусить вас дивуватись з того, скільки людського потенціалу втрачається, коли так багато людей не отримують цих переваг.

Філософія типу І. «Якщо щось і робить нас щасливими між дев’ятою ранку та п’ятою вечора, то точно не те, скільки грошей ми заробили. А те, чи дає наша робота змогу самореалізуватися. Якби я запропонував вам обрати між професією архітектора з річною зарплатою 75 тисяч доларів чи щоденною роботою у пункті прийому платежів до кінця свого життя за 100 тисяч доларів на рік, що б ви обрали?

Здогадуюсь, що перший варіант, бо він передбачає наявність комплексності завдань, автономії та зв’язок між зусиллям і винагородою за пророблену креативну працю, що для більшості з нас є значно ціннішим, аніж гроші».

Команда суперників: політичний геній Авраама Лінкольна

Дорріс Кернс ҐУдвін

У своїй захопливій, популярній історії Ґудвін зображає Авраама Лінкольна як приклад поведінки типу І. Він був сподвижником праці й прагнув досягти майстерності в юриспруденції та політиці. Своїм найзапеклішим супротивникам він давав владу й автономію. І він розробив такий стиль лідерства, що передбачав вищу мету – покласти край рабству та зберегти спільність.

Філософія типу І. Ґудвін висвітлює такі лідерські здібності Авраама Лінкольна типу І:

• Він був достатньо самовпевненим, щоб оточити себе суперниками, які були сильнішими в тих галузях, де він відчував слабину.

• Він по-справжньому дослухався до думок інших людей, що допомогло йому сформувати власні, більш комплексні ставлення.

• Він довіряв людям там, де цього вимагала ситуація, і не боявся взяти провину на себе.

Аматори: історія чотирьох молодиків та їхнього квесту золотої олімпійської медалі

Девід Холберстем

Що могло змусити групу чоловіків терпіти нечувані фізичні болі та виснаження через спорт, досягнення в якому не передбачали жодних грошових винагород чи слави? Саме це питання лежить в основі захопливої розповіді Холберстема про національний відбір веслярів у США 1984 року. Ця книга надає змогу зазирнути в сам епіцентр внутрішньої мотивації.

Філософія типу І. «Жоден чартерний рейс чи автобус не перевозив спортсменів у Прінстон. Жоден тренер не ніс поспіхом свій багаж із автобуса до рецепції та не домовлявся за готельні номери, і лиш потім не спускався у фойє на обід та щоб підписатись де треба. То був світ автостопу й орендованих ліжок, а нестерпно голодні молодики купували їжу з суворими ціновими обмеженнями, якщо взагалі не жебрали її».

Покарані винагородами: проблеми зі свідоцтвами переможців, системами винагород, відмінними оцінками та іншими видами хабарів

Альфі Кон

Колишній учитель Кон викликає на дуель сліпе суспільне сприйняття скіннерівської теорії біхевіоризму: «Зроби це – й отримаєш це». Ця книга 1993 року описує школи, роботи та приватне життя, викриваючи зовнішні мотиватори та змальовуючи привабливу картину світу без них.

Філософія типу І. Чи мотивують винагороди людей? Звичайно. Вони мотивують їх здобувати нові винагороди.

Кон написав одинадцять книг про батьківство, освіту та поведінку. Як і величезні стоси статей на цю тему, кожна з яких є цікавою та провокативною. Більше інформації ви знайдете на його сайті www.alfiekohn.org.

Раз бігун – завжди бігун

Джон Л. Паркер-молодший

Роман Паркера вперше опублікований 1978 року, але досі відомий завдяки тісному колу шанувальників. У ньому подано захопливий погляд на психологію бігу на довгі дистанції. Через розповідь коледжевого бігуна на милю Квентона Кейсиді читачам відкривається сенс не лише платні, яку майстерність бере за свої послуги, але й сенсації, до якої здатна призвести, як тільки починає втілюватися.

Філософія типу І. «Він біг не з якихось фанатично-релігійних причин, а задля того, щоб вигравати, щоб швидко проходити дистанції. Не лише для того, аби бути кращим за своїх товаришів, але й для того, щоб бути кращим за самого себе. Бути сьогодні швидшим на десяту частку секунди, на дюйм, на два фути чи два ярди, ніж він був тиждень чи рік тому. Він шукав способів підкоряти фізичні обмеження, покладені на нього тривимірним світом (і якщо час є четвертим виміром, то й з ним він теж змагався). Якби він міг скорити свою слабкість і боягузтво, то про інше вже б не переймався – рано чи пізно воно прийшло б».

Маверик: історія успіху найбільш неординарного робочого місця у світі

Рікардо Семлер

У той час як більшість начальників люблять командувати, Семлер, можливо, є першим босом-поціновувачем автономії. Ухваливши цілу низку радикальних рішень, він до невпізнання змінив бразильську фірму-виробника «Семко». Він звільнив більшість членів керівництва, стер назви посад, дозволив трьом тисячам працівників компанії самостійно встановлювати свій робочий графік, кожному дав право голосу під час ухвалення значних рішень, а декотрим і взагалі дозволив самим визначати розмір своєї зарплати. Результат: за Семлерового (не)командування, фірма «Семко» щорічно зростала на 20 % ринкових показників упродовж останніх двох десятиріч. Ця книга поряд із недавньою книгою Семлера «Семиденний Вікенд» показує, як втілити його карколомну й ефективну філософію на практиці.

Філософія типу І. «Я хочу, щоб кожен у „Семко“ був наполовину самодостатнім. Компанія організована (хоча, можливо, це неправильне слово для нас) таким чином, аби ніхто ні від кого не залежав, а особливо від мене. Щоразу, коли я повертався з довгих відряджень, мій офіс рухався і щоразу в напрямку зменшення, і я вважаю, це можна сприймати як те, чим варто пишатись».

Мистецька війна: прориваємося крізь блокади та перемагаємо у своїх внутрішніх креативних боях

Стівен Прессфілд

Сильна книга Прессфілда одночасно поєднує в собі мудрі роздуми над блокадами, що стоять на шляху до творчої свободи, та жвавий план битви для придушення спротиву, з яким ми зустрічаємось, коли ми збираємося творити щось величне. Якщо хочете добрячого стусана у своїй подорожі до майстерності, то це він і є.

Філософія типу І. «Можливо, людська раса просто не готова до свободи. Можливо, повітря свободи надто розріджене, аби ми могли ним дихати. Якби жити без свободи було легко, я б точно не писав цієї книги, та ще й на цю тему. Парадокс полягає в тому, що Сократ уже давно продемонстрував, що по-справжньому вільний індивід – це індивід, межі свободи якому диктує лиш його майстерність. Тим часом ті, хто не може опанувати себе, приречені шукати господарів, що керуватимуть ними».

П’ята дисципліна: мистецтво та практикування навчальних організацій

Пітер М. Сендж

У своїй класиці менеджменту Пітер Сендж знайомить читачів із «навчальними організаціями», в яких автономне мислення та спільне бачення майбутнього не лише заохочуються, а й розглядаються як елементи життєво необхідні для добробуту організації. П’ята дисципліна Сенджа – гарна версія розумного організаційного супутника на шляху до поведінки типу І.

Філософія типу І. «Люди з високим рівнем особистої майстерності здатні послідовно усвідомлювати результати, їх досягнення є найбільш важливими для них – і справді, вони розглядають своє життя, як художник розглядає своє творіння. Вони роблять це, стаючи відданими самовдосконаленню, що триває все життя».