Тип І і тип Х

Операційна система Мотивація 2.0 була залежною від поведінки типу Х і пропагувала цю ж поведінку, яка живиться здебільшого бажаннями зовнішніми, ніж внутрішніми. Вона приділяє менше уваги природному задоволенню, ніж процесу діяльності, й більше зосереджується на зовнішніх винагородах, які є логічним завершенням виконання конкретного завдання. Операційна система Мотивація 3.0 – апґрейд, що так необхідний задля того, аби відповідати новим реаліям організації роботи, мислення щодо неї та її виконання, – залежить від того, що я називаю поведінкою типу І. Поведінка типу І більше живиться внутрішніми бажаннями, ніж зовнішніми і менше замислюється про зовнішні винагороди, до яких ведуть виконані завдання. Вона приділяє більше уваги природному задоволенню сатисфакції від самого заняття. В основі типу Х лежить другий драйв, а в основі типу І – третій.

Якщо ми хочемо зробити наші організації міцнішими, вийти з десятиліть невдач і нарешті взятись за нерозвинене чуття того, що в наших підприємствах, у житті та в цілому світі щось пішло не так, то нам треба рухатись далі від типу Х у напрямку типу І. (Я здебільшого використовую саме ці дві літери, щоб позначати «зовнішнє» та «внутрішнє», ну і для того, щоб вшанувати Дугласа МакҐреґора[98]).

Звичайно, зведення типів людської поведінки до двох категорій передбачає виникнення чималої кількості нюансів. І щохвилини та щодня кожна людина без винятку не є чистим носієм типу Х чи типу І. Проте в нас є певні, часто доволі чіткі параметри, що допомагають встановити різницю.

Ви, мабуть, розумієте, що я маю на увазі. Як щодо вас? Зробіть те, що сповнює вас енергією – змушує вставати зранку й рухає вами впродовж дня, – воно походить ізсередини чи ззовні? А як щодо вашого чоловіка чи дружини, партнера чи дитини? Як щодо чоловіків та жінок у вас на роботі? Якщо ви такі, як і більшість із тих людей, з якими я говорив, то ви миттю зрозумієте, хто до якої категорії належить. Можете спробувати навіть із тими, кого не знаєте. Наприклад, Джеф Скіллінг із компанії «Енрон» був представником типу Х; Воррен Баффет із «Беркшир Гетавей» належить до типу І, тим часом Антоніо Сальєрі представляв тип Х. Вольфганг Амадей Моцарт був типом І. Той самий багатій Дональд Трамп є типом Х. Ще більша багатійка Опра Вінфрі – тип І. Колишній гендиректор «Дженерал Електрик» Джек Уелч – тип Х. Засновник компанії «Інтерфейс Ґлобал» Рей Андерсон є представником типу І. До типу Х належить і Саймон Коувелл, у той час як Брюс Спрингстін є представником типу І[99].

Я не маю на увазі, що люди типу Х завжди нехтують природним задоволенням від того, що роблять, або ж що люди типу І опираються будь-яким зовнішнім принадам. Але для людей типу Х головним мотиватором є зовнішні винагороди, хоча вони не проти будь-якого глибокого задоволення, але для них воно другорядне. Для представників типу І головним мотиватором є свобода, виклик і мета самого завдання; будь-яка інша вигода для них також приємна, але сприймається вона, скоріш за все, як бонус.

Нижче наведено ще кілька відмінностей, які необхідно запам’ятати, перш ніж ми підемо далі.

Поведінка типу І набувається і не є вродженою. Її поведінкові моделі не є фіксованими рисами характеру. Це радше біхевіоральні нахили, що випливають з обставин, досвіду та контексту. Поведінка типу І, оскільки вона походить від універсальних людських потреб, не залежить від віку, статі чи національності. Наука чітко демонструє, що як тільки люди пізнають і набувають фундаментальних умінь і навичок та можуть користуватись ними у сприятливих для цього умовах, то їхня мотивація та результативність неймовірно зростає. Кожен тип Х може стати типом І.

У кінцевому підсумку тип І майже завжди випереджає тип Х. Внутрішньо мотивовані люди зазвичай досягають більшого, ніж їхні суперники, які шукають винагород. На жаль, у короткостроковій перспективі так буває не завжди. Інтенсивна концентрація на зовнішній винагороді й справді може призвести до швидких результатів. Проблема в тому, що дотримуватися такого підходу постійно дуже важко. І він зовсім не допомагає здобувати майстерність, яка після пройденого довгого шляху стає джерелом досягнень. Як свідчать докази, найуспішніші люди дуже рідко женуться за загальноприйнятими вимірами успіху. Завдяки своєму внутрішньому бажанню контролювати своє життя, вивчати світ навколо них та зробити щось таке, що надовго залишиться у пам’яті людства, вони важко й наполегливо працюють наперекір усім труднощам.

Представники типу І не зневажають гроші та визнання. Як тип Х, так і тип І цікавляться грошима. Якщо зарплата працівника не досягає базового рівня, про який я говорив у другому розділі, якщо організація не виплачуватиме працівникові відповідної суми або ж якщо ця сума не є відповідною у порівнянні із зарплатами інших людей, які виконують ту саму роботу в інших організаціях, то мотивація цієї особи зазнає краху, не залежно від того, що їй ближче – тип Х чи тип І. І все ж таки, якщо фінансова компенсація досягає відповідного рівня, то для типу І гроші відіграють уже абсолютно іншу роль, ніж для типу Х. Тип І не відкидає перспективи підвищення зарплати й не відмовляється від премій. Проте справедлива й відповідна оплата праці є настільки необхідною, що виводить проблему грошей геть із поля зору для того, щоб працівники могли зосередитись на робочому процесі. Для багатьох представників типу Х усе навпаки – для них гроші і є полем зору. Ось чому вони роблять те, що роблять. Із визнанням ситуація ідентична. Представники типу І хочуть, щоб їх визнавали за їхні досягнення, оскільки визнання є одним із виявів зворотного зв’язку. Але для них, на відміну від представників типу Х, визнання саме по собі не є метою.

Поведінка типу І є відновлювальним ресурсом. Поміркуйте про поведінку типу Х як про вугілля, а про поведінку типу І як про сонце. За останніми історичними даними, вугілля завжди було найдешевшим, найлегшим для видобутку та найбільш ефективним ресурсом. Проте в нього є два недоліки. Перший – через нього з’являються деякі проблеми, зокрема забруднення повітря та парникові гази. Другий – воно колись закінчиться, а видобуток щораз більших його обсягів щороку стає дедалі більш клопіткою та дорожчою процедурою. Те саме відбувається з типом Х. Акцент, зроблений на винагородах та покараннях, згодом і сам покаже свої негативні зовнішні наслідки (вони пронумеровані в другому розділі). І мотиватори типу «якщо-тоді» лише продовжують набирати в ціні. А от поведінка типу І, побудована навколо внутрішньої мотивації, працює за рахунок легковідновлювальних та малошкідливих ресурсів. Це мотиваційний еквівалент сонячної енергії: недорогий, безпечний у використанні та безмежно відновлювальний.

Поведінка типу І сприяє інтенсифікації фізичного та психічного благополуччя. За результатами цілої низки наукових досліджень у галузі теорії самодетермінації, у людей, зорієнтованих на автономію та внутрішню мотивацію, у порівнянні з тими, хто бере мотивацію із джерел зовнішніх, вища самооцінка, кращі міжособистісні відносини й покращене загальне благополуччя. Натомість люди, основні прагнення яких походять від цінностей типу Х (таких як гроші, слава чи краса), більш схильні до погіршеного стану психічного здоров’я. Існує навіть зв’язок між типом Х та типом А. Деці встановив, що ті, хто націлений на здобуття контролю та зовнішніх винагород, здебільшого почуваються скутими на публіці, завжди насторожі й частіше репрезентують поведінкову модель типу А[100].

Безперечно, поведінка типу І спирається на три основні для неї речі: автономію, майстерність та мету. Поведінка типу І є самоспрямувальною. Вона повністю скерована на те, щоб індивід ставав кращим у чомусь, що є важливим, і з’єднує між собою той пошук довершеності й вищу мету.

Дехто може й не сприймати таких переконань, вважаючи їх надто сентиментальними та ідеалістичними, проте наука стверджує інше. Вона доводить, що такий вид поведінки цілком природний для людини та що тепер, в умовах швидких економічних змін, вона також є надзвичайно важливою для професійного, персонального та організаційного успіху в будь-якій діяльності.

Тож у нас є вибір. Ми можемо дотримуватись погляду на людську мотивацію, що базується більше на старих звичках, ніж на новітній науці. Або ж ми можемо прислухатись до результатів дослідження, перенести наші бізнесові та особисті справи в двадцять перше століття та створити нову операційну систему, яка допоможе нам, нашим компаніям та нашому світу функціонувати краще. Це буде нелегко. Однієї ночі точно буде замало. Тож давайте розпочнемо.