Подяка

А тепер знімаю капелюха перед тими, хто і мене мотивував, коли я писав цю книгу.

Дякую Джейку Морріссею з видавництва «Рівергед Букс», його редакторські навички можна порівняти з талановитою роботою терапевта. Він зробив «Драйв» кращою книгою, зумівши не звести її автора з розуму. Також дякую Джеоффу Кльоске – як справжній ентузіаст, він одним із перших підтримав цей проект. Висловлюю щиру подяку екстраординарній робочій групі видавництва «Рівергед» за їхній професіоналізм і терпіння.

Раф Сейгелін, як завжди, спритно й майстерно осягнув перспективність цієї книги ще до того, як я написав її та зумів відстояти її ідеї. Я вдячний йому за нагоду мати такого літературного агента й хорошого товариша. Щиро дякую талановитій Бріджет Ваґнер, яка розповіла про «Драйв» видавцям з усього світу.

Спасибі тобі, Ванессо Карр, за той значний шмат роботи, який ти проробила, вишукуючи дослідження із соціальної психології у найприхованіших місцях Інтернету та на запилених полицях університетських бібліотек. Роб Тен Па також доклав свій неймовірний талант, аби створити ілюстрації, що пожвавили мої менш значущі слова. Сара Рейнон надзвичайно мені допомогла у доопрацюванні проекту на його фінальній стадії. Запам’ятайте імена цих трьох людей – вони просто зірки.

Однією з радостей, які я пізнав під час роботи над цією книгою, була можливість проведення кількох довгих розмов та інтерв’ю з Михаєм Чиксентмихайі, Едом Деці й Річем Раяном, які впродовж тривалого часу були моїми особистими героями. Якби у світі існувала хоч якась справедливість, усі троє б стали лауреатами Нобелівської премії; і якби в тієї справедливості була хоча б дрібка почуття гумору, то їхньою номінацією була б економіка. Будь-які помилки або неправильна інтерпретація результатів їхніх робіт – це провина не їхня, а моя.

Як правило, на цьому моменті автори, які мають дітей, вибачаються перед ними за пропущені вечері. Але не я. Я не вечері пропускав, а практично все інше впродовж кількох місяців, які на цей час завели чудових діточок Пінка – Софію, Елайзу та Сола, яким присвячується «Драйв», – у безбатьківщину. На щастя, як ви вже, безсумнівно, зрозуміли, ви мені потрібні значно більше, ніж я вам.

Слідом іде мати цієї трійці – Джессіка Енн Лернер. Як і завжди, Джессіка була першою й останньою референтною комісією для кожної моєї ідеї. Звісно, Джессіка читала кожне слово, що я написав, – включно з тисячами тих, що були прочитані вголос, коли я сидів у червоному кріслі, насторожений їхнім звучанням. Ось через ці маленькі причини та багато інших факторів, які не важливі для читачів, я продовжую трепетно кохати цю божественну, витончену жінку.