Tabletochki

«У всьому світі онкологія посідає друге місце серед причин смертності дітей від 1 до 14 років. Перше місце — це нещасні випадки, і тут ми мало що можемо зробити. А ось раковим хворим реально можна допомогти», — читаємо на сайті благодійного фонду «Таблеточки». За п'ять років роботи фонд зібрав $65 млн, закупив медикаменти для 6 тисяч дітей, допоміг поїхати на лікування за кордон 28 дітям. Діяльність «Таблеточок» не обмежується лише пошуком грошей. Працівники фонду й лікарі спілкуються із закордонними колегами, відправляють їм виписки та результати обстежень, підшуковують для дітей закордонні клініки, надають паліативну та психологічну допомогу, допомагають батькам, розвивають волонтерський і донорський рух в Україні. «Таблеточки» — фонд із чистою репутацією й абсолютно прозорою схемою роботи, один із найрезультативніших краудфандингових благодійних фондів України.

Україна посідає п’яте місце в Європі за показниками дитячої смертності від раку. За статистикою, у Європі одужує близько 80% дітей із онкодіагнозом. В Україні — лише 50%. Більшість українців не може дозволити собі якісне лікування, та існують державні програми допомоги онкохворим. Передбачена навіть оплата за лікування за кордоном, якщо в нас воно не можливе. Однак ці програми не здатні забезпечити всі потреби. Крім того, на допомогу доводиться чекати в порядку живої черги, а особливості онкології в тому, що хвороба може прогресувати дуже швидко й вимагає негайного лікування. Буває, що дитина просто не встигає дочекатися. Ті, хто зіткнувся з раком, змушені збирати кошти самостійно, через інтернет, за допомогою спеціалізованих сайтів та фондів.

У Європі одужує близько 80% дітей із онкодіагнозом. В Україні — лише 50%.

Засновниця «Таблеточок» Ольга Кудіненко розповідає, що прийшла до благодійності майже випадково. У будь-якому разі, точно не планувала присвятити цьому своє життя. Навчалася вона в Києво-Могилянській академії за спеціальністю «Фінанси». За фахом не працювала жодного дня. Спочатку була pr-менеджером у Фонді Віктора Пінчука, пізніше — в ЕСТА-холдингу[8], де відповідала за проект реконструкції київського ЦУМу. Саме в цей період, восени 2011 року, Кудіненко почала займатися благодійністю.

Подруга Кудіненко з Росії, Ольга Журавська, на той час волонтерила для фонду «Подари жизнь», що спеціалізується на онкології, і змогла створити окремий фонд «Галчонок», який би допомагав дітям із захворюваннями центральної нервової системи. Цей приклад надихнув Кудіненко, й одного разу вона зайшла на сайт donor.org.ua (єдиний, про який чула в цій сфері) та знайшла там інформацію про потребу в ліках, які не продаються в Україні. Тоді Ольга Кудіненко саме збиралася у відпустку до Барселони. Отож вона уточнила, що саме потрібно, і привезла з Іспанії кілька упаковок «Дактарину» вартістю близько трьох євро за штуку.

Такий досвід підштовхнув Ольгу Кудіненко до висновку, що допомагати насправді легко й долучитися могли б значно більше людей. Вона написала про це у фейсбуці — запропонувала людям привозити ліки або жертвувати гроші, а купівлю медикаментів при цьому організовувала сама. Так народилися «Таблеточки».

Схожою була й акція «Гаманець або життя», одна з перших у діяльності фонду (тоді ще неофіційного). Це був збір євро-дріб’язку, який залишався в людей після поїздок за кордон. В Україні такі копійки не можна ні витратити, ані обміняти, тож їх залишали до наступної подорожі. Кудіненко запропонувала віддавати ці гроші на потреби онкохворих дітей. Першу тисячу євро в рамках акції зібрали за дві години.

Постійно збирати гроші для хворих на рак дітей Ольга Кудіненко почала в жовтні 2011 року. Спочатку робила це через особисту фейсбук-сторінку, пізніше створила окремий паблік. «Я зрозуміла, що не всі мої друзі на фейсбуці захочуть це підтримувати, — розповідає вона. — Навіть зараз я нечасто поширюю пости «Таблеточок». Кому цікаво, сам заходить на сторінку й читає».

Коли компанії хотіли допомогти, Кудіненко зверталася до дружніх благодійних фондів «Аліса» чи «Дар надії», які мали прийняти кошти й заплатити за призначенням. Але з часом вона зрозуміла, що це неефективно й до того ж це зайвий клопіт для партнерів. З іншого боку, такий шлях не давав змоги контролювати гроші та звітувати про витрати. У серпні 2013 року Кудіненко вирішила зареєструвати власний благодійний фонд.

Вона написала про свій задум шістьом волонтерам, із якими співпрацювала. Відгукнулося троє: Ольга Шурупова, Ірина Литовченко та Леся Бойко. Усі працювали на повну зайнятість, тож не мали часу займатися реєстрацією самостійно. Кудіненко просто ввела в ґуґл-пошуку «реєстрація БФ» і зателефонувала першій фірмі у списку. Послуги обійшлися до $5 тис. Щоб заплатити, співзасновники скинулися грошима зі своїх кишень. За словами Кудіненко, пізніше виявилося, що це була чи не найдешевша пропозиція. Приблизно за місяць, у вересні 2013 року, всі документи для благодійного фонду були готові.

2014 року Ольга Кудіненко відчула, що більше не може поєднувати роботу з благодійністю, яка стала забирати все більше часу. У лютому того ж року вона звільнилася з ЕСТА-холдингу. Варто згадати, що з початку діяльності фонду й до сьогодні Кудіненко не отримує в «Таблеточках» зарплатні. Сім’ю забезпечує чоловік, який працює топ-менеджером в ІТ-компанії. У майбутньому Кудіненко планує створити власний бізнес.

* * *

У квітні 2014 року в «Таблеточок» з’явився перший штатний працівник. У липні фонд переїхав у перший свій офіс: лікарня «Охматдит» виділила для «Таблеточок» окрему кімнату. Однак це виявилось незручно. По-перше, почали надходити прохання про допомогу з усіх відділень лікарні, а в «Таблеточок» вузька спеціалізація — діти з онкологічними захворюваннями. По-друге, за словами засновниці фонду, у лікарні багато корупції, спекуляції ліками, і «Таблеточки» намагаються цьому протистояти. Користуватися лікарняним офісом й одночасно «воювати» з лікарнею було неможливо.

У лютому 2015 року «Таблеточки» винайняли офіс площею 40 м² в одному з бізнес-центрів Києва. Але й новий простір не задовольняв потреби фонду. Однієї кімнати, де працювало шестеро осіб, виявилося замало. Для прикладу, коли до когось із менеджерів приходила людина, то відволікалися всі. До того ж не кожен може часто слухати про справи, скажімо, координатора паліативної програми, адже йдеться про смерть дітей. Практика показала, що в цій сфері формат відкритого простору не дуже зручний. Крім того, «Таблеточки» тоді вже мали сувенірну продукцію, й офіс слугував також складом, а при такій малій площі єдина кімната швидко стала захаращеною. «Ми зростали, а кімнатка не росла разом з нами», — каже Кудіненко.

Влітку 2015 року команда «Таблеточок» почала шукати новий офіс. Важливо було поселитися біля «Охматдиту», оскільки багато батьків приносять рецепти необхідних ліків особисто. З тієї ж причини хотіли, щоби близько було метро. Врешті знайшли напівпідвальне приміщення в житловому будинку на вулиці Шолуденка, неподалік від лікарні. «Там були кімнати 40 м², 30 м² і третя маленька — склад-кухня, — згадує Кудіненко. — Я відразу сказала: ми забираємо всі три. За бюджетом це ідеально пасувало, бо коштувало трошки дорожче за попереднє приміщення». Склад-кухню вона називає також «переговорною». Каже, намагаються ефективно використовувати кожен квадратний метр. У серпні 2016 року фонду допомогли благодійники, які надали безкоштовний офіс у самому центрі Києва (станція метро «Арсенальна») на 14-му поверсі, звідки відкривається дивовижний вид на Дніпро та схили.

На четвертому році волонтерства я зрозуміла, що не може бути все безкоштовно.

Перший сайт «Таблеточок» запрацював ще в лютому 2012 року. Але, як і з першим офісом, спроба була безкоштовна і невдала. Усе, що сторінка давала змогу зробити, — перерахувати гроші. Не було навіть окремих розділів, де можна прочитати про фонд чи переглянути звіти. Невдовзі та ж рекламна агенція, що робила перший сайт, узялася за розробку нової сторінки. «Таблеточкам» це, знову ж таки, нічого не коштувало, але програмісти працювали у вільний час. Це відбилося на якості, і практично відразу Кудіненко зрозуміла, що сайт не відповідає потребам фонду. Тоді знайшли ще одну компанію, яка взялася за цю роботу. Спочатку працю програмістів мав оплатити власник бізнесу, та проект затягнувся на вісім місяців, і «Таблеточкам», зрештою, виставили «пільговий» рахунок. Результат укотре виявився нікудишнім. Кудіненко згадує, що коли сайт нарешті здали, він був сирий і нічого не працювало, а за будь-якої зміни контенту валилася верстка. Довелося знову відмовитися.

«На четвертому році волонтерства я зрозуміла, що не може бути все безкоштовно, — розповідає керівниця фонду, — і що гарна сторінка коштуватиме грошей. Слава Богу, чоловік погодився подарувати мені сайт на річницю весілля. Заплатив за роботу». Кудіненко знайшла підрядників у Києві, і вони впоралися за два з половиною місяці. Цього разу все було гаразд. «Ми стільки раніше намучилися, — згадує вона, — і врешті мені зробили сторінку швидко та якісно. Я тоді зрозуміла, що справою мають займатися професіонали».

* * *

Фонд із самого свого заснування дуже швидко зростав. За 2011 рік вдалося зібрати понад $38 тис., за 2013 — понад $2 млн, а за 2015 — майже $28 млн. Збільшилася кількість не лише грошей, але й проектів і напрямків роботи. Виникла потреба залучати нових працівників, і це стало для Ольги Кудіненко ще одним викликом. Досвіду було мало. Робота з важкохворими людьми підходить не всім. «Спершу мені здавалося, що до нас мають іти люди із забезпечених родин, — розповідає засновниця «Таблеточок», — тому що фонд не може давати високу зарплату. З’ясувалося, що це був мій внутрішній комплекс і треба брати людей тільки за їхньою мотивацією, у тому числі й заробляти гроші. Ми платимо зарплату, яка конкурентна на ринку».

Треба брати людей тільки за їхньою мотивацією, у тому числі й заробляти гроші. Ми платимо зарплату, яка конкурентна на ринку.

Відповідно до українського законодавства, благодійний фонд може витрачати на адміністративну діяльність до 20% зібраних коштів. «Таблеточки» витрачають близько 5%, та це аж ніяк не свідчить про низьку зарплатню. Чим ефективніший фонд, тим менший відсоток він витрачає на свою діяльність. Умовно, якщо фонд збирає $3 млн, то 5% від суми — це $150 тис. Вважаємо, що ця цифра здатна забезпечити достатньо високі зарплати й нормальні умови праці. Якщо наступного року фонд збере $6 млн, а витрати на діяльність залишаться такі, як були, їхній відсоток знизиться вдвічі.

Окрім зарплатні, «Таблеточки» забезпечують своїм працівникам багато додаткових бонусів: абонемент на заняття у спортзалі, медичне страхування, двомісячну відпустку, можливість професійного навчання раз на квартал (онкопсихологія, паліативна допомога, зв’язки з громадськістю). З вищепереліченого не платять лише за спортзал, який безкоштовно надають партнери фонду. Ольга Кудіненко переконана, що всі ці речі необхідні, аби фонд мав команду професіоналів, а не просто волонтерів, які хочуть допомагати. Від гідної оплати праці виграють не тільки працівники, але й усі, хто потребує допомоги «Таблеточок».

* * *

«Ви жорсткий менеджер?» — запитую я. Ольга Кудіненко відповідає швидко і твердо: «Так». А після невеликої паузи вже з посмішкою, але так само переконливо: «Ну, це правда». За словами Кудіненко, щотижня всі працівники пишуть план роботи і надсилають їй та своєму безпосередньому керівникові. Така інформація має бути в понеділок до 11:00, а в п’ятницю до 18:00 вони надсилають детальний звіт, що зробили, а що не зроблено і чому. «Я можу керівникові сказати: «Чим займається твоя людина й чому не зроблено раз, два, три, чотири, п’ять?» — пояснює засновниця фонду. — Нещодавно було: я прочитала звіт не в п’ятницю, а у вівторок. Читаю і пишу керівникові відділу: «Що зроблено із запланованого? Де мені подивитися зріз? Чому не виконали те й те?» А мені відповідають: «Ой, ми забули». Що я можу сказати? Ми ж не в дитсадочку, згадуйте! Негативний фідбек від мене отримують усі й регулярно, але й позитивний — теж».

Щодо структури команди фонду, то загальною координацією займається сама Ольга Кудіненко. Наразі є операційна директорка фонду Світлана Пугач, яка також виконує обов’язки директора з фандрейзингу. В її команді працює координаторка роботи з корпоративними компаніями Ліда Рябчук, окрема координаторка роботи з корпоративними компаніями в регіонах Євгенія Григоришина, а також координаторка волонтерського фандрейзингу Євгенія Юрчук.

Серед керівників також Ірина Литовченко — зі зв’язків із громадськістю та державними органами. В її підпорядкуванні — менеджер із закупівлі ліків Олена Роненко. До цієї людини приходять сім’ї та приносять рецепти. Вона приймає заявки, проводить тендери на закупівлю, купує та видає медикаменти.

Третя директорка — з роботи із сім’ями, Алла Антонова. «У нас це умовно називається «дєті», — пояснює Кудіненко, — а в корпорації це б називалося «директор із роботи з клієнтами»».

Лікуванням дітей за кордоном займається окрема менеджерка — Тетяна Тарасенко. Вона відкриває збори коштів на відповідні потреби, приймає всі необхідні документи, підписує договори. Є також окремі координатори лікарняних волонтерів та працівників паліативної допомоги. Очевидно, що фонд має й бухгалтера. У штаті 12 людей та 4 постійні волонтери (разом із Ольгою Кудіненко та Ольгою Шуруповою). Позаштатно працює також дизайнерка Леся Бойко та на неповній зайнятості журналістка Олена Сініцина, яка пише всі тексти для сайту й фейсбук-сторінки «Таблеточок», історії дітей, котрі потребують допомоги.

Однак на сайті «Таблеточок» ви не знайдете багато жалісливих фотографій чи текстів. Стратегія роботи фонду — не працювати на емоціях благодійників. Справа не лише в моральності-етичності підходу, просто так ефективніше. «Коли б’єш на жалість, то викликаєш в людини емоції, — пояснює Кудіненко. — Вона тоді допомагає не через радість, а тому, що їй натиснули на совість і, так би мовити, «віджали» ці кошти. Якщо людина не відчуває морального вдоволення, вона зробить це раз чи двічі й піде. Найвірогідніше, вона не буде допомагати впродовж тривалого часу, а це не мета фонду. Він тримається на регулярних пожертвах».

Як же «Таблеточки» знаходять шлях до корпоративних «клієнтів»? Ольга Кудіненко пояснює, що при контактах із бізнесом важливо знайти зручний шлях допомоги. Пропонують кілька варіантів. Якщо компанія готова давати гроші зі свого прибутку, то це може бути відсоток із обігу або реалізації окремого товару чи послуги. Наприклад, у фонд надходить відсоток від кожної порції кави чи десерту.

Буває, звісно, що компанія просто перераховує певну суму на рахунок фонду.

Якщо компанія не готова віддавати гроші, вона може надати майданчик, де «Таблеточки» продаватимуть сувеніри чи листівки. Чи навіть буває, що компанії на пропозицію фонду організовують ярмарки, де їхні працівники продають генд-мейд вироби або солодощі.

Для того, щоб зав’язати контакти з потенційними благодійниками, представники фонду майже ніколи не приходять «на холодні замки». Телефонувати й просити про допомогу — теж вважають неефективним. Найчастіше перший контакт відбувається через електронну пошту, а потім уже домовляються про зустріч.

Окремий випадок — робота із приватними особами. «Дуже багато людей хочуть щось зробити, але не знають, що і як, — пояснює Кудіненко. — Наші менеджери пропонують варіанти, наприклад, відсвяткувати день народження, відмовившись від подарунків на користь підопічних дітей, чи провести благодійну вечерю з друзями».

Якщо компанія не готова віддавати гроші, вона може надати майданчик, де «Таблеточки» продаватимуть сувеніри чи листівки.

Для ефективності фонду важливо не лише грамотно побудувати пропозицію, але й завоювати довіру донорів.

Для цього із самого початку роботи «Таблеточки» дотримуються принципу прозорості та стовідсоткового звітування про зібрані кошти. Звіти публікують на сайті з 10 числа кожного місяця. Відвідувачі можуть ознайомитися з інфо-графікою, де вказано, скільки зібрав фонд і на що витратив гроші, або з таблицями, у яких є дата надходження та розмір суми від кожного донора, інформація про найменування, кількість і вартість ліків чи послуг, за які заплатив фонд, з точністю до копійки. На сайті є також електронні копії документів, пов’язаних із діяльністю фонду.

Не всім, однак, подобається робота «Таблеточок». Нерідко фонд заважає лікарям «Охматдиту». «Таблеточки» поширюють інформацію про корупцію в лікарні, і невеликі зрушення від цього, за словами Кудіненко, є. Лікарі стали трохи боятися, іноді менше беруть або ж узагалі уникають «лівих» грошей. Але для ефективної боротьби цього замало. «Щоби це було максимально озвучено, — пояснює засновниця фонду, — повинні виходити й боротися самі батьки. А батьки бояться, що не буде кому лікувати їхніх дітей».

Виходом із цієї ситуації, на думку Кудіненко, може бути скасування безкоштовної медицини. «Не може людина, яка рятує життя, отримувати зарплату вісім тисяч гривень. Не може. І це я про добру зарплату кажу, а в когось і дві тисячі. Для того, щоби виживати й годувати свої сім’ї, вони й беруть. Це замкнене коло. Я вважаю, що влада України повинна відмінити безкоштовну медицину. Такого в розвинених країнах не існує. Не буває безкоштовної медицини».