Форум видавців

Форум видавців у Львові — одна з найбільших книжкових подій Центрально-Східної Європи. До міста на час його проведення з’їздиться вся літературна еліта країни. У кнайпах за сусідніми столиками можна побачити живі легенди: письменників, перекладачів, тих, кого читають, цитують, ким захоплюються. Гостями Форуму видавців та Літературного фестивалю стали сотні учасників із України та 58 країн світу. Серед них такі імена, як Зиґмунт Бауман, Адам Міхнік, Пьотр Вайль, Міленко Єрґовіч, Фредерік Беґбедер, Пауло Коельо, Ерленд Лу, Мартін Поллак, Януш-Леон Вишневський, Юстейн Гордер, Емма Андієвська, Анджей Стасюк, Ольга Токарчук, Лев Рубінштейн та інші. Щороку у вересні Львів стає літературною столицею України. А 2015 року завдяки насамперед форуму Львів отримав статус «Міста літератури ЮНЕСКО».

Уже понад 20 років незмінна президентка Форуму видавців — Олександра Коваль. Вона ж і його засновниця. Та перш ніж започаткувати найбільшу книжкову подію України, Олександрі Коваль довелося займатися наукою при Львівському лісотехнічному інституті, долучитися до виробництва аеростатів у кооперативі «Аерос», очолити львівську обласну «Просвіту» та, звісно ж, податися у видавці. З 1990 по 1992 рік вона працювала заступницею головного редактора новоствореного львівського видавництва «Фенікс». Першою книжкою «Фенікса» була «Історія України для дітей» Антіна Лотоцького. Видання відразу стало бестселером, до показників продажу якого теперішній українській літературі далеко. Книжка витримала кілька перевидань накладами від 100 тисяч примірників, і кожне розходилося за лічені тижні.

Та від колосальних накладів до мізерних продажів книжок українські видавці перейшли досить швидко. Країна тонула в гіперінфляції. За короткий час багато наших співвітчизників утратили майже все. Люди зубожіли. Не мали за що вдягатися, їсти, платити комуналку, про літературу навіть не йшлося. З іншого боку, ціни на ресурси зростали настільки швидко, що 1994 року книжки виявилися в рази дешевшими, аніж папір, на якому їх друкували.

1994 року книжки виявилися в рази дешевшими, аніж папір, на якому їх друкували.

Із усіх гравців книжкової сфери в тій ситуації найбільше постраждали саме видавці. Поліграфічні підприємства піднімали ціну на свої послуги відповідно до курсу долара. Книготорговці часом забирали виторги і зникали, закривалися або ж розраховувалися з таким відтермінуванням, що ці гроші вже нічого не важили. А видавництва мусили платити поліграфістам за ціною, яка стрімко зростала, і марно чекати грошей від книгарень. Більшість із них просто закрилася.

Так описує тодішню ситуацію засновниця Олександра Коваль. Пояснює, що важливо було консолідуватися, шукати вихід разом із усіма колегами по цеху. «А оскільки це були темні часи без фейсбуку й інтернету, — згадує вона, — то знайти одне одного, хто вцілів на книжковому ринку, було не так просто. Єдина можливість — просто якось зібрати всіх разом».

Організувалися за допомогою паперових листів, телефонів. Таким чином, 1994 року до Львова з’їхалося 47 видавництв і книготорговельних організацій. Первинно це мала бути лише розмова про те, як вийти з кризи та розвивати ринок. Та видавці побачили можливість заодно й привезти до Львова книжки, щоб там їх продавати, тож перший форум став одночасно й ярмарком.

Проводили його в Національному музеї Андрея Шептицького, що біля оперного театру. «Чудове старовинне приміщення, — розповідає Олександра Коваль. — Мармурові підлоги. Халтурно зроблені стенди, полиці, що весь час падали, билися об підлогу, аж директор хапався за серце. А видавці були радісні, переповнені сподіваннями. Ми тоді знали, що все вдасться».

Запросили й закордонних партнерів із Польської книжкової палати (так називається польська асоціація видавців). Гості розповідали, як боролися за нульову ставку ПДВ у видавничій сфері. Пояснювали, які мають бути структурні зміни, щоби цей ринок почав розвиватися. Поляки на той час ще не далеко втекли від українських колег. З часу розпаду СССР і соцтабору відповідно минуло всього кілька років. Польський книжковий ринок не був ще міцний, але зміни вже відчувалися. Зокрема й завдяки згаданій нульовій ставці ПДВ, що дала вагомий поштовх. «Ми були переконані, що за два-три роки нас чекає те саме, що й Польщу, — каже Олександра Коваль. — Але не так сталося, як гадалося. Не лише книжкова сфера — вся країна пішла в інший бік. Корупція, імітація реформ...»

Львів’яни приходили на форум, але не так масово, як тепер. За три дні ярмарок відвідало близько півтори-дві тисячі людей. Квитків тоді ще ніхто не продавав, тому точну цифру з’ясувати неможливо. Зрештою, як працювати з рекламою, організатори і видавці теж тоді ще не знали. Поширювали інформацію через особисті контакти, надрукували кілька сотень афіш. Попросили міську раду їх розповсюдити, але потім виявилося, що їх просто викинули.

Перший Форум видавців відбувся завдяки ґранту фонду «Відродження» — $25 тис., щоправда, в українських карбованцях. Необхідною умовою отримання ґранту була закупівля трьох комп’ютерів «Apple». Один такий коштував $6 тис., тож це й відтягнуло на себе більшу частину бюджету. Решту витратили на обладнання, стенди, друк інформаційних матеріалів, проживання учасників.

* * *

З нагоди п’ятої річниці Незалежності 1996 року у Львові поряд із Палацом Потоцьких відкрили Палац мистецтв — найбільший за розмірами культурно-мистецький центр Західної України. Масштаби споруди здавалися вражаючими: 12 експозиційних залів площею понад 3,6 тис. м². Висота деяких залів — понад 8 м, а загальна площа Палацу мистецтв — 8,7 тис. м². З того часу й до сьогодні під його дахом проходить Книжковий ярмарок у рамках Форуму видавців. Щоправда, тепер, за словами Олександри Коваль, форум потребує більшого приміщення, і цілком можливо, що найближчим часом доведеться переїздити. Тільки невідомо куди.

2001 року відвідувачів раптово стало стільки, що організатори мусили закривати вхід.

Того ж року в програмі форуму з’явилися літературні заходи, які пізніше еволюціонують у Літературний фестиваль. А 97-го на форум приїхали перші в його історії іноземні видавці. Тоді ж уперше провели «Ніч поезії та музики» — подію, яка тепер стала візитівкою Літературного фестивалю.

Далі був період поступового зростання. 2001 року відвідувачів раптово стало стільки, що організатори мусили закривати вхід. «Усі нарешті розплющили очі й побачили, що у Львові виросла велика подія, — пояснює Олександра Коваль. — На той час у нас були стенди польських видавців, кілька років поспіль був і стенд Франкфуртського книжкового ярмарку. Та спершу на це ніхто не звертав особливої уваги. Ну, подумаєш, Франкфуртський ярмарок. Це вже потім, коли вони відмовилися приїжджати, усі сказали: «Франкфурт відмовився, що ж таке?!» А було все те ж саме, що завжди. Ринок не розвинутий і не готовий до міжнародної співпраці. До початку 2000-х світ був налаштований співпрацювати з нами, але з боку українських видавців контакту не було».

З 2002 року в програмі Форуму видавців уперше з’явилися дитячі заходи. А вже за п’ять років відбувся Дитячий міжнародний фестиваль у Львові — це і Книжковий ярмарок «Форум видавців — дітям», і фестиваль дитячого читання «Книгоманія», різноманітні майстер-класи, спортивні змагання та ігри.

2003-го поет Назар Гончар провів у рамках форуму перший міжнародний літературний фестиваль «Скрипти/Inscripti», який, за ідеєю Андрія Бондаря, 2006-го переріс у Львівський міжнародний літературний фестиваль.

З 2010 року до програми долучають низку фахових заходів для бібліотекарів, відтоді в рамках Форуму видавців щорічно проводять «Бібліофорум». Також протягом останніх років на Форумі видавців сформувалася практика тематичних майданчиків. Окремі локації мають чітко визначене спрямування, для прикладу, бізнес, мандри, освіта чи наука й технології. Відвідувачі, яких цікавить та чи інша тема, не змушені бігати від події до події по всьому місту.

Форум видавців розширюється щороку. Перелічені заходи й тематичні блоки — це лише частина з того, що він пропонує. Чи не найбільшим відкриттям Форуму видавців 2016-го став міжнародний фестиваль «Місто Лема». Олександра Коваль каже, що він перевищив усі сподівання й тепер уже є плани щодо проведення Всесвітнього конгресу наукової фантастики і футурології.

* * *

Друкована програма Форуму видавців — це давно вже не буклет і навіть не брошура. Заходів тут, справді, неймовірно багато. 2016 року їх було 1236, з них 703 — власне Форуму видавців, 491 — Літературного фестивалю, 24 — благодійної акції «Третій вік: задоволення від читання», 18 — Бібліотечного форуму. Дитячий форум («Форум видавців — дітям») 2016 року провели окремо, у травні.

Важко уявити, що форум має всього сім постійних працівників, а також від трьох до десяти людей, які працюють на окремих проектах. З іншого боку, нині чуємо багато критики з приводу перенасичення Форуму видавців і Літературного фестивалю. Книголюби скаржаться, що різні цікаві заходи накладаються і не завжди вдається потрапити всюди, куди хотілося б. Олександра Коваль дивиться на цю ситуацію оптимістично, а людям, які незадоволені насиченістю програми, радить ретельніше її вивчати, читати всі матеріали про авторів і заходи, які команда форуму публікує вже протягом літа. «Треба вчитися робити вибір, складати програму лише для себе. Оскільки зацікавлення і вподобання читачів стають все більше сегментованими, з’являється щораз більше нових тем, то я передбачаю, що кількість заходів неухильно зростатиме, — каже вона, — а кількість відвідувачів на кожному з них — зменшуватиметься. Яке щастя, що у Львові є так багато маленьких кав’ярень, щоби вмістити всіх! Мрію про час, коли заходи відбуватимуться не в 60 різних локаціях, а буквально скрізь. Ми збільшимо тривалість фестивалю — спочатку до одного тижня, потім до двох. Потім у нас з’являться тематичні фестивалі».

Як же організована робота форуму? У команді є люди, які займаються Книжковим ярмарком. Вони також організовують колективні стенди на міжнародних ярмарках. Останнім часом це були Краків, Вільнюс і Варшава. Інша група наповнює програму заходами та окремими проектами, як-от: «Найкраща книга Форуму», «Третій вік: задоволення від читання», тематичні майданчики чи «Бібліофорум». Є також прес-група, яка складається з двох-чотирьох осіб.

Із листопада 2015 року Літературний фестиваль двічі пережив зміну координатора. Попри те, 2016 року він відбувся на тому ж або й кращому рівні. Теперішня координаторка Софія Челяк має 20 років і величезний потенціал, а головне — завзяття робити фестиваль усе кращим і кращим. Варто відзначити й те, що Ніч поезії та музики в рамках Літературного фестивалю, за словами Коваль, нарешті набула «правильного формату». Можна було танцювати, а не дрімати. На захід продали майже 1000 квитків. Засновниця форуму каже, що наступного року шукатимуть для нього більше приміщення, бо відчувають, що є потенціал і на 3000 відвідувачів. Кращою стала й візуальна складова форуму, над якою попрацювала творча майстерня «Аґрафка». З’явився новий стиль оформлення конференц-залу, зони автограф-сесій, створили також кілька цікавих фотозон.

Звісно, усе це потребує немалих коштів, пошук яких лежить на плечах команди форуму. Фандрейзингом займаються всі, хто може, у вільний від іншої роботи час. Та, за словами пані Коваль, ця робота поставлена не дуже добре й ведеться несистематично. Не вдається знайти людину з відповідною кваліфікацією.

Потрібен також маркетолог, хороший піарник і SММ-ник. А ще людина, яка вміє працювати з волонтерами, або ж партнерська структура, що забезпечила би волонтерську підтримку. Зрештою, на думку засновниці форуму, якби була нормальна фінансова основа, на аутсорсинг можна було б віддати і піар, і проведення досліджень, і навіть сам ярмарок, залишивши за собою лише ідеологію та контент.

Фандрейзингом займаються всі, хто може, у вільний від іншої роботи час.

* * *

Джерела фінансування форуму незмінні впродовж багатьох років. Основна частина коштів надходить від проведення ярмарку, тобто від учасників, які оплачують місця для торгівлі. З цих коштів насамперед ярмарок і живе (оренда приміщень, охорона, друк, реклама, технічний супровід, транспортні та інші організаційні витрати, а також робота скороченого офісу впродовж року). Податки, які форум сплачує з надходжень від ярмарку, майже дорівнюють сумі отриманих із міського бюджету коштів. Разом з тим, форум орендує приміщення палацу на загальних підставах, сплачуючи за власне оренду, комунальні послуги, прибирання і вивезення сміття.

Вхід на Книжковий ярмарок у Палаці мистецтв — за квитками. Кошти від продажу квитків традиційно становили близько 10% надходжень від того, що сплачують видавці. Після підвищення вартості квитка 2015 року цей показник, за словами Олександри Коваль, зріс на 2-3%. 2016 року, знову ж таки, стало більше і видавництв, і відвідувачів ярмарку. «Та людей, які купують квитки, могло би бути й більше, — каже вона, — понад 60% наших відвідувачів проходять безкоштовно». Це особи літнього віку, дошкільнята, люди, що скористалися правом безкоштовного входу в першу й останню години роботи ярмарку, гості форуму та акредитовані журналісти. Загалом 2016 року на книжковому ярмарку побувала понад 41 тис. осіб, що на 15% більше, ніж минулого року. Хоча прибуток від нього й досі становить основну частину бюджету Форуму видавців, відсоток його з кожним роком зменшується. Це тому, що повністю витратний Літературний фестиваль та деякі спецпроекти постійно розширюються, а надходження від учасників зростають лише настільки, що заледве вдається перекрити інфляцію. Загалом усі надходження від комерційної частини події покривають близько 50-60% загального бюджету, без урахування витрат на розвиток.

Загалом 2016 року на книжковому ярмарку побувала понад 41 тис. осіб.

Друга частина бюджету події — фінансування від міської та обласної рад. Найбільшим воно було у 2007-2009 роках, потім пішло на спад. «Влада пояснює це тим, що кошти на проведення заходів потрібно розподілити більш-менш порівну між усіма, хто їх проводить, — каже Олександра Коваль. — Це дивна позиція, але переконати депутатів наразі не вдається. Невелике зрушення сталося 2016 року після того, як Львів отримав статус «Міста літератури ЮНЕСКО». Нам виділили 200 тис. грн, що становить 10-12% від реальної потреби для проведення Літературного фестивалю й усіх супутніх заходів».

Третє джерело — це фінансування від іноземних посольств і культурних центрів для приїзду до Львова окремих авторів. Деколи такого ґранту вистачає лише на квитки і гонорар, тоді форум оплачує поселення. На одного гостя іноземні інституції витрачають від 400 до 1200 євро, а якщо гості зі США чи інших далеких країн, то в кілька разів більше.

Дуже важливі для проведення форуму й безкоштовні послуги від партнерів. Іноді вдається отримати приміщення, іноді — рекламні площини, харчування для учасників і волонтерів чи номери в готелях для особливо важливих гостей. Олександра Коваль переконана, що найбільше таких послуг — це інтелектуальний внесок членів правління, Програмної ради, перекладачів та модераторів. «Маємо наразі те щастя, що наші учасники не очікують гонорарів, — каже вона, — та це водночас засмучує, тому що хотілось би всім заплатити. Це дуже підняло би відповідальність і вивело би нас на якісно новий рівень. Але якби довелося за все це заплатити, то наш і без того немалий бюджет зріс би на 50-100%».

Через усе це команді форуму доводиться дуже заощаджувати. Немає грошей, щоби підвищити зарплати й залучити найкращих фахівців. Нема за що навчати і вдосконалювати навички тих, хто є. Те саме й із додатковим проектами. Конкурс і фестиваль дитячого читання «Книгоманія» чи Дитячий форум витягують із останніх сил. Пані Коваль припускає, що, якщо зовнішнє фінансування на ці проекти так і не знайдеться, їх доведеться закрити. Хоч одному вже 15 років, а другому 10.

Парадокс у тому, що «Форум видавців як ярмарок міг би бути й самоокупним, якби не розвивати активно ту його частину, яка й створила славу однієї з найяскравіших культурних подій в Україні, — пояснює Олександра Коваль. — Ідеться про Літературний фестиваль, дискусійні майданчики, усі ці виставки, кіно, концерти, театральні вистави й читання, конкурси, весь той шарм і флер, за яким з’їжджаються люди з усіх околиць. Бо Львів на один тиждень у вересні весь стає Форумом видавців і містом літератури».