Тарас Кицмей: «Ми повинні ділитися успіхом»

— Чим Ви займалися до створення «SoftServe»?

— Я був аспірантом Київського інституту інформатики, писав дисертацію. Працював викладачем у Львівському політехнічному інституті на кафедрі електронно-обчислювальних машин. Окрім того, працював ще як програміст. Щоправда, мусив бути і програмістом, і бізнес-аналітиком. Треба було все робити самому.

— А ким себе вважаєте перш за все: програмістом, керівником, менеджером?

— Я себе завжди вважав математиком. Коли вчився в школі, їздив на олімпіади за Україну. В університеті теж постійно брав перші місця на різних змаганнях. Отже, спочатку був математиком і досі себе ним вважаю, але потім життя склалося так, що переконвертувався на програміста, інженера, архітектора. Ще пізніше я зробив себе менеджером, керівником компанії; я був її президентом 16 років.

— Але тепер Ваш статус інший, а функцію президента виконує Крістофер Бейкер. Чому так сталося?

— Ми розуміли, що треба крок за кроком вивести засновників із менеджменту компанії, замінити нас іншими менеджерами, що принесуть компанії новий досвід. Щоби компанія вийшла на новий рівень, треба залучати нових людей. Це природний шлях розвитку. По-друге, не можна все життя бути на тій самій позиції, хочеться щось змінити. По-третє, коли я пішов у Раду директорів, то з операційного керівника перетворився на стратегічного, і зараз це мені цікавіше. Разом із тим з'явився час і для інших справ. Ми один раз живемо, й не можна боятися подивитися кудись в іншому напрямку.

— Чи планує «SoftServe» IPO?

— Ми — приватна компанія, на 100% українська. Що буде далі, не знаємо. Може, вийдемо на біржу, а може, ні. У нас є стратегія, яка дає змогу розширитися в декілька разів. Плануємо заходити в консалтинговий сервіс, також розвивати тренди digital transformations — це те, як трансформувати бізнес наших клієнтів із цифрового погляду. Для прикладу, «Kodak» свого часу не звернули на це увагу — і зараз їх нема. Чи ще один приклад: зараз «Google» починає випускати автомобілі, і це може бути загрозою відомим автобрендам. «Google» створить крутий мозок, а машини замовлятиме в Китаї. Автомобіль із мозком «Ґуґла» може виявитися кращим за мерседес. Колеса добре крутитимуться в усіх, але ви будете цінувати не колеса, а розум: як машина змінює інтерфейси, як перевіряє маршрути.

Також зараз американські банки купують ІТ-стартапи, хоча досі вони ніколи цього не робили. Чому? Тому що за якийсь час буде «Google-банк, а класичні банки матимуть тільки сейфи з грошима. Якщо банки не подивляться в бік цифрових технологій, їх чекає великий зсув. Світ іде до digital transformations, кожен бізнес мусить розуміти, що має в собі змінити, щоби залишитись конкурентоспроможним. Ми будуємо стратегію, щоб у digital transformations бути першими у світі.

— Чи відчуваєте тягар відповідальності, чи Вас це не виснажує?

— Я люблю свою роботу. Футболістів теж футбол виснажує, але вони люблять футбол.

— А що відчуваєте?

— Ми робимо багато класних проектів, і вони приносять користь клієнтам. Це класно бачити. Є багато людей, які виросли на фірмі. Вони були моїми студентами, а зараз вони гуру, менеджери, віце-президенти. Вони успішні. Приємно бачити, як компанія змінює Львів. Зараз тут 193 ІТ-компанії, а коли ми починали, було дві чи три. У Львові є десь 50 компаній, які створені людьми із «SoftServe». Хочеться міняти й країну. «SoftServe» — серед співзасновників ІТ-асоціації України, яка старається, щоби в країні розвивалися інформаційні технології. Зараз я президент цієї асоціації. Ми також засновники «ІТ-Кластера» у Львові, який робить багато корисного.

— Що Ви найбільше цінуєте в людях, а що в собі?

— Коли працюєш із людьми, спільні цінності дуже важливі. Ми стараємося, щоб люди, які приходять до нас на роботу, мали такі цінності, як ми.

Дуже важливе лідерство. Моя формула успіху — лідерство плюс інновації. Тільки лідери можуть розвивати компанію. Лідерство — це стан душі. Менеджер — це посада, він має контролювати, організовувати, мотивувати. А лідер — це якість. Лідер має візію, силу волі досягнути успіху, він веде за собою людей. Класно, коли менеджерські посади займають лідери. Вони мають бути на всіх рівнях. Керівник компанії — лідер великого масштабу, менеджер проекту — теж лідер.

— А коли Ви зрозуміли, що є лідером?

— Я ж казав, я — математик. Коли вчив математику, у мене не було в голові розуміння лідера, просто над цим не задумувався. Потім крок за кроком воно приходило.

— Що в житті дає Вам найбільше задоволення ?

— Творчість. Я люблю щось творити. Як математик я й дотепер розв’язую різні задачі нестандартними способами. Спершу були математичні, потім програмістські, тепер — бізнесові.

— Чим для Вас є професійність?

— Буває, дивлюсь презентацію і чую: «Ой, цей слайд ми не будемо дивитися, а це не важливо». Якщо ти цей слайд не хочеш показувати, то викинь його з презентації; якщо таким дрібним шрифтом написано, що не хочеш, аби читали, то забери його. Я не перфекціоніст, але мене дратує, коли люди непрофесійно підходять до того, що вони мають зробити професійно.

Я вважаю, що в кожному напрямку успіху досягають професіонали. Якщо ти записався в менеджери, то будь добрим менеджером, у програмісти — будь добрим програмістом. Але визначення професійності в мене немає, у мене є розуміння її. І коли я працюю з людьми, я цієї професійності вимагаю.

— Пане Тарасе, Ви багато чого досягнули і з задоволенням розповідаєте, як працює компанія, що робите для розвитку країни. А чого хочеться далі, куди Ви йдете?

— У мене є друг, який каже, що вивів формулу сенсу життя: «Пізнавати і творити на основі пізнаного». А у світі для мене є дуже багато нового, непізнаного. Попри це я ніколи не розглядав можливостей виїхати в Західну Європу чи ще кудись далі, бо там мало викликів. А тут є багато людей, яким можна допомагати й бачити результати своєї праці. Для прикладу, зараз ми створюємо у Львові «Креативний квартал». Хочеться, щоб у місті було більше глобальних стартапів, більшого масштабу, ніж уже наявні. А щоби творити глобальні ідеї, треба створити середовище, де вони народжуються.

— Отже, просто допомогти чи зробити щось добре — це для Вас мотивація?

— Так, звісно. Від піраміди Маслоу ми ніде не відскочимо. Спочатку їжа-безпека, потім гроші, потім належність до груп, а відтак — суспільна користь та добрі справи. Успішні люди повинні ділитися досвідом та підтримувати інших. Я стараюся. Зі мною часто організовують зустрічі, щоби поговорити, порадитися щодо розвитку власного бізнесу. Будь ласка, я абсолютно відкритий і радий допомогти! Будьте успішними!